СТАЦІОНА́Р, а, чол.
1. Заклад постійного типу (на відміну від пересувного або тимчасового). — Можна виїхати на гастролі і в інше місто, в якийсь із стаціонарів. Так я прошу, щоб мене направили в стаціонар (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 164);
// Лікувальний заклад з постійними ліжками для хворих. Медикаментозне лікування хворих з гастритами проводиться за призначенням лікаря в домашніх умовах або в стаціонарі (Наука і життя, 8, 1959, 27);
// Форма очного навчання у вузі, технікумі. Вступати до стаціонару.
2. спец. Нерухома основа, фундамент якої-небудь машини, споруди і т. ін. Зрізані волоті по транспортеру надходили в кузов автомашини. Їх вивантажували і просушували на токах та обмолочували комбайном на стаціонарі (Колгоспник України, 3, 1959, 31); Поставлений Ониськом Артемовичем на стаціонар, молотив [комбайн] цілу добу (Олесь Гончар, Новели, 1954, 110).