СРІБНОРО́ГИЙ, а, е, поет.
1. Який має сріблясті роги (перев. про місяць-молодик). З небесних голубих повік мов випала сльозина… То срібнорогий молодик над темним бором лине (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 163).
2. у знач. ім. срібнорогий, гого, чол. Те саме, що молодик1. По сонній водиці проміння блищиться: Срібнорогий в воду зазирає (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 327).