СРІБЛИСТИЙ

СРІБЛИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що сріблястий. Коли береза ранньої весни Попід корою грав світлим соком, — Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробивав отвір (Максим Рильський, III, 1961, 168); Місяць вистеляє нам сріблисту доріжку (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 321); Заколупнув старий Синівське серце своїми словами, Не так словами, як слізьми, що мов Горох сплили на бороду сріблисту (Іван Франко, XIII, 1954, 221); Верхів’я густолисті Мій край нагадують мені : В степу сріблисту тополину, Березу в тихому гаю (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 25); — Чи це ви вже вдруге вмиваєтесь? — задзвенів сріблистий голосок за дверима (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 7).