СРІБЛЯ́НИ́Й, срібляна, срібляне.
1. Зробл., вигот. із срібла (у 1 знач.). У світлиці з’явився слуга, несучи на срібляній таці великий гранчастий штоф з квасом (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 7); Кінь тонконогий здибився, срібляні дзвенять стремена (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 102).
2. Стос. до обробки срібла (у 1 знач.).
Майстер срібляних справ див. справа
3. нар.-поет. Те саме, що сріблястий. Вже Сула у Переяслав-місто не тече прозора й срібляна (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 172).