СРІБЕРНИЙ

СРІ́БЕРНИЙ, а, е, поет. Те саме, що срібний. Сьомгу сріберну, пудову добре, друзі, поводить, заморити на припоні (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 273); Дорога іде попід лісом. Весь ліс — в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. Сріберний, світлий, притихлий (Олесь Гончар, II, 1959, 136);  * Образно. Дощ співучий взявся прясти Сріберну пряжу нивам (Михайло Стельмах, V, 1963, 260).