СПИЖ 1, у, чол., діал. Свидина.
СПИЖ 2, у, чол., заст. Бронза (у 1 знач.). Дивись: мій [колодязя] простий зруб із дерева старого; Ні мармуру мені, ні спижу дорогого Ніхто ніколи не приніс (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 292); Чимало тоді золота й срібла накидали городяни в розтоплену мідь, щоб співав цей дзвін любішим голосом, і сам Варфоломей Копистка висипав тоді в киплячий спиж усю свою калитку (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 376); * У порівняннях. — О!.. — хлипав переляканий циган, висмикуючи свою брудну подерту сорочку, з-під якої визирали темні, як спиж, волохаті груди (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 213).