СПИВАТИ, аю, аєш, недок., СПИТИ, зіп’ю, зіп’єш, док., перех.
1. Випивати зверху або з поверхні чого-небудь. Я стебла пригинав полинні, Гірку спиваючи росу (Леонід Первомайський, I, 1958, 431); Спивати вершки з молока; * Образно. Сонце спило сніги з вулиць, підсохли рано тротуари (Степан Тудор, Народження, 1941, 5);
// Робити напій неміцним, неодноразово зливаючи його і розбавляючи водою. Спивати квас; Спивати чай.
2. розм. Пити, випивати (у 1 знач.). Є в чому походити, в що з’їсти й спити (Борис Грінченко, II, 1963, 313); — Не розумію я, що вона з чоловіком своїм зробила. Чи вона спити дала йому що, чи так уже його біда та горе скрутили (Гнат Хоткевич, I, 1966, 71); І ми, перше ніж хліба взяти чи старого спити вина, тричі будемо повторяти друзів звірених [випробуваних] імена (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 39); * Образно. — За годину зіп’є її [мряку] сонце, що аж любо буде! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 184);
// Висмоктувати з чого-небудь. Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Максим Рильський, I, 1960, 265).
3. перен. Викльовувати молоде зерно (про птахів). Ой пшеницю пташки спили, ніщо молотити (Коломийки, 1969, 222).