СПИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спити Була і вишнівка, і тернівка, і дулівка.. та був і грушевий квас, вже спитий (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 241); Чи до краю спита чаша, — Рабства чаша вікова? (Павло Грабовський, I, 1959, 66);
// у знач. прикм. Спитий чай;
// спито, безос. присудк. сл. З’їдено м’ясця і крові спито В бойовищах трудних на зорі. Ворону колюче, стигле жито Затуляє обрії старі (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 83).
СПИТИЙ
Тлумачення слова