СПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. перех. Те саме, що випробовувати. — Це нас господь спитує (Гнат Хоткевич, I, 1966, 168); Вдягають вояки Високі, гостроверхі шишаки. Спитують луків силу бойову (Микола Бажан, I, 1946, 301).
2. неперех., також з інфін. Те саме, що спитуватися. Натиснула [Левантина] на двері плечем раз, удруге, втретє.. Двері тріщали, але кільця не виривалися. Вона спитувала ще кілька разів, напружуючися щосили, але нічого не помагалось (Борис Грінченко, II, 1963, 290).