СПИРТ, у, чол.
1. Горюча, багата на алкоголь рідина, яку одержують перегонкою деяких продуктів, багатих на цукор і крохмаль. Покришки з брязком впали з цистерн, вогонь торкнувся спирту, і легка блакитна хмарка вся попливла над ним (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 91); На сушку негатива треба було дві години. Ми витирали плівку чистим спиртом, щоб вона скоріше сохла (Юрій Яновський, II, 1958, 111); Більшість барвників розчиняли в дистильованій воді, а ті, що в ній не розчинялись, — у спирті (Мікробіологічний журнал, XXII, 6, 1960, 53);
// Один із видів такої рідини, який вживають як алкогольний напій. Маковей раніш не пив спирту, боячись, що згорить від нього (Олесь Гончар, III, 1959, 122); Коньячний спирт витримують мінімум три роки у спеціальних дубових діжках (Наука і життя, 4, 1969, 19); * У порівняннях. Веселим холодком війнуло, П’янким, як спирт, дзвінким, як мідь (Микола Бажан, Роки, 1957, 205);
// Алкоголь взагалі. О. Хведор знов зареготавсь і налив дві чарки горілки. Запахло в хаті спиртом, корінням (Нечуй-Левицький, I, 1956, 118).
2. Назва класу органічних сполук, що являють собою групу речовин із водним залишком. Сировиною для виробництва бутилового спирту в борошно (Вечірній Київ, 28.I 1963, 2);
// Леткі речовини, які застосовують у медицині й техніці. Камфорний спирт.
▲ Винний спирт див. винний 2; Етиловий спирт див. етиловий; Мурашиний спирт див. мурашиний; Нашатирний спирт див. нашатирний; Сухий спирт — горюча речовина, яку використовують як пальне. У них був сухий спирт (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 92).