СПИНЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., СПИНИТИСЯ, спинюся, спинишся, док.
1. Переставати рухатися, припиняти свій рух; ставати, зупинятися. У неділю коло Колісникової квартири знай спинялися карети, коляски (Панас Мирний, III, 1954, 286); Татарське зілля витика поруч з води ясно-зелені, гострі мечі. Я спиняюсь, кладу весло і дивлюся (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 265); Поїзд спиняється. Світло перонного ліхтаря упало в купе (Андрій Головко, I, 1957, 456); Спинились води, Закуті в лід (Павло Грабовський, I, 1959, 287); Карпо добіг до води та й спинивсь (Нечуй-Левицький, II, 1956, 376); Автомобіль спинився. Лопнула камера (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 119); На годиннику на стінці немов спинились стрілки ті! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 25); * Образно. Спинилось літо на порозі І дише полум’ям на все (Максим Рильський, I, 1946, 72);
// Переставати працювати, функціонувати (про машину, механізм, підприємство і т. ін.). Кулемети спинилися, коли завдання було виконано (Юрій Яновський, II, 1958, 178);
// Переставати битися (про серце). Хвилина, мов кайло, тяжка, і серце спиняється знов… (Володимир Сосюра, I, 1957, 337); Уляся почутила, що на неї неначе одразу хтось сипнув жаром: в неї спинилось серце (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 339).
Кров спиняється (спинилася) — припиняється (припинилася) кровотеча.
2. Приїхавши, прибувши куди-небудь, тимчасово поселятися, влаштовуватися в когось, десь. Партизани швидко навчились будувати собі житла. Спинявся на новому місці загін, — і за день-два виростало справжнє селище (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 41); Вчора надвечір приїхав до Одеси і спинився у Луценка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 347);
// Тимчасово припинивши просування вперед, розташовуватися в якомусь місці (на відпочинок, ночівлю і т. ін.). По дорозі я спинявся в Афінах. Обдивився Акрополь (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 351); — Так де ж будемо спинятися на сніданок? (Юрій Смолич, I, 1958, 44); Я спинився на спочинок У розкішному гаю (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 79); Пан обозний наказав спинитись на перепочинок (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 11).
3. Припиняти свій розвиток, перебіг, перериватися (про якусь дію, якийсь стан, процес і т. ін.). Дощ не спиняється, сіє! (Степан Олійник, Наші знайомі, 1948, 19); Акорди.. спинились, наче струни разом порвались (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); Робота спинилась, голка випала з рук (Леся Українка, III, 1952, 473); Без учителя чогось діло не ладилось, і співи скоро спинилися (Степан Васильченко, I, 1959, 101); Погаснули вогні. Спинивсь трамвайний рух (Володимир Сосюра, I, 1957, 476); Риндін зачекав, поки спиниться викликаний його жартом сміх (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 22);
// Переставати говорити, співати і т. ін., уривати свою мову, пісню тощо; замовкати. Вуйко Юра все пахкав люлькою і ні одним словом не перебивав його. Василько кілька разів зирнув на нього, та не спинявся (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 172); Соломія спинилась на цих словах пісні і не мала сили співати далі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 388);
// перен. Припиняти свій природний хід, переставати розвиватися далі. Час не спиняється. Чимало літ минуло (Марко Вовчок, I, 1955, 96).
4. Переставати робити що-небудь, переривати якусь дію, заняття. Я веду роль, невміло, може, як дебютант, мучу себе і других і не можу спинитись (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 264); Як тільки було спиниться [Прокіп] в роботі, то вже стоїть та й стоїть, витріщивши очі на одне місце (Нечуй-Левицький, III, 1956, 124); Юзя повисла на її правиці, і Мартоха мусила спинитись, щоб не затяти ненароком панської дитини (Леся Українка, III, 1952, 634); Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує (Олександр Корнійчук, I, 1955, 140).
Не спинятися (не спинятися) ні перед чим — те саме, що Не зупинятися (не зупинятися) ні перед чим (див. зупинятися); Ні перед якими жертвами не спинятися (не спинятися) див. жертва; Спинятися (спинятися) на місці (на досягнутому і т. ін.) — те саме, що Зупинятися (зупинятися) на досягнутому (див. зупинятися). В науці особливо не можна відставати. Хто спинився на місці, задовольнився досягнутим, той неминуче лишається позаду (Наука і життя, 1, 1957, 15); Спинятися (спинятися) на півдорозі (напівкроці) див. півдорога, півкрок.
5. Зосереджуватися, затримувати свою увагу на чому-небудь. Він спиняється над кожним реченням і думає (Леся Українка, III, 1952, 743); Не мав [Кирило] сили, не хтів спинитись над тим, що з ним робилось (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 211);
// Затримуватися, зосереджуватися на кому-, чому-небудь (про зір, погляд). Мій погляд спинився мимоволі на Лідчинім обличчі (Ольга Кобилянська, II, 1956, 317); Погляди всіх спинилися на циферблаті головного годинника (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 119);
// у сполуч. із сл. очі, око. Не відриваючись, дивитися на кого-, що-небудь. Очі тонули в зелено-золотій глибині й спинялись на густих зелених вербах над водою, на блискучій тихій воді (Нечуй-Левицький, III, 1956, 21); Андрієві очі трохи довше, ніж звичайно, на шляху спинилися (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 16).
Спинятися (спинятися) поглядом на кому—чому — довго й пильно вдивлятися в кого-, що-небудь. Поздоровкавшись із сином, спиняється [Килигей] поглядом на змилених, тремтючих конях (Олесь Гончар, II, 1959, 11).
6. на чому. Докладно розповідати про що-небудь, загострювати на чомусь увагу. Реаліст в кращому розумінні цього слова, Франко в своїх прозаїчних творах любить спинятись на двох темах (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); Дідро (1713—1784) особливо спинявся на гігієні розумової праці дітей (Шкільна гігієна, 1954, 20); Слід окремо спинитися на терапії хворих з розладами дихання (Наука і життя, 6, 1959, 27).
7. на кому — чому. Обирати кого-, що-небудь з-поміж інших, надавати перевагу комусь, чомусь. — Я вже старіюсь, час би взяти собі невісточку в хату, та не знаю, до кого б оце старостів слати. — Молодиці перебрали язиком усіх дівчат на селі, пересудили й багатих, і бідних, та й спинились на одній: то була Варка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 170).
8. тільки недок. Пас. до спиняти. Ліс, не спиняючись ворожою людською рукою, обсіяв, обсадив деревом усі гори й неглибокі долини (Нечуй-Левицький, I, 1956, 153).