СПИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спинити. Гнівно закрутилася виром на місці спинена вода, мов не розуміючи, пощо се спиняють її в бігу (Іван Франко, VI, 1951, 117);
// спинено, безос. присудк. сл. Іванов лежав у своїй кімнаті.. — блідий, знекровлений, але кровотечу спинено (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 358).
СПИНЕНИЙ
Тлумачення слова