СПИН

СПИН, у, чол.: ◊ Без спину — те саме, що Без упину (див. упин). Олеся була без краю, без міри щаслива: їй бажалось їхати, летіти без спину, без кінця (Нечуй-Левицький, III, 1956, 145); Нема (немає) спину кому, чому — те саме, що Нема (немає) впину (упину) (див. нема). [Мар’яна:] Козаки не так люблять! Козак коли полюбить, то нема йому спину на світі, на все готов для тієї, котору [котру] покохав (Степан Васильченко, III, 1960, 33); Дивна дівоча вдача — хоч і натомилися, а галасує душа, буйна веселість рветься, молодій силі нема спину (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 48); Не мати (не знати) спину — те саме, що Не знати упину (див. знати). Жаль у материнім серці не має спину, не знає угаву… (Панас Мирний, I, 1949, 292).