СПИЧА́К, а, чол.
1. Молодий паросток очерету. Узявшись за руки, пробирались [хлопчаки] зеленим дном саги, щоб нарвати спичаків — молодих ніжно-крихких пагонів очерету, що були такі солодкі і принадні (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 88);
// розм. Те саме, що колючка 1. Я стрімко, прудко побіг. Біг щосили. Об терен штаненята порвав, ноги на спичаках поколов (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 69).
2. Риба-самець під час нересту.