СПУСТ, чол.
1. род. у, заст. Міра ємності: три відра (горілки). Вродилось.. пиво чорнеє з лимоном, Сивушки же трохи не з спуст (Іван Котляревський, I, 1952, 170).
2. род. а, розм. Те саме, що струг.
3. род. у, заст. Пристрій для відведення води. Се був спуст стародавнього великого ставу (Іван Франко, III, 1950, 250); Нижче од спусту між камінням в білому шумі та в бризках купаються циганчата (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 289);
// Заставка (у млині).
♦ На всі спусти й заставки див. заставка.