СПУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спушити;
// у знач. прикм. Дрібний дощ сіється над спушеними полями (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 502); Віяв свіжий вітер, підсушуючи м’яку спушену ріллю (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 11).
СПУШЕНИЙ
Тлумачення слова