СПУГАНИЙ

СПУ́ГАНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до шугнути;
//  у знач. прикм. Дрімота одлетіла, немов спугана птиця, і ручечки у жаху, у страху зчепилися (Марко Вовчок, I, 1955, 341).