СПУЧЕНИЙ

СПУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спучити;
//  у знач. прикм., спец. З вулканічної породи Закарпаття — спученого перліту — вже зараз одержують легкий заповнювач для бетонів (Наука і життя, 10, 1961, 8); Спучені матеріали; Спучена кераміка.