СПРИ́ТНО. Присл. до спритний. Секлета з Морозихою спритно метнулись у двір (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 48); Щоб хлібом заживиться, На панському лану за сніп щороку жав Пшеницю жовту він та жито воскувате, — І мало хто з женців умів так спритно жати (Максим Рильський, Поеми, 1957, 233); Біля неї три телефони, і вона спритно працює на всіх відразу (Яків Баш, П’єси, 1958, 93); Ніна спритно різала кружальцями ковбасу, краяла сир (Олесь Донченко, V, 1957, 298); Швидко і спритно він вліз у кабіну (Вадим Собко, Граніт, 1937, 27).
СПРИТНО
Тлумачення слова