СПРОТИВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. спротивляться; док.
1. Стати противним, осоружним; остогидіти. [Вартоломей:] Доки ти була пановою полюбовницею, доти я тебе й почитував; а тепер, як ти панові спротивилась, то й я тобою гидую (Марко Кропивницький, III, 1959, 76); Вже їй і робота спротивилась, нудно їй стало самій у хаті (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 320).
2. Не погодитися з ким-, чим-небудь; запротестувати проти когось, чогось; вчинити опір комусь. — Чи батько твій та мати не спротивляться, як я прийду до тебе з старостами? — спитав Роман (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 341); Ціла хвиля народу разом кинулась до сіней, але Йон енергічно [енергійно] спротивився: він буде пускати лиш по одному, по двоє (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282).