СПРОСТО́ВАННЯ, я, сер.
1. Повідомлення, в якому спростовується що-небудь. Романенко пробув у колгоспі ще дві години і ніяк не міг позбутися прикрої думки про непоправну помилку, яку він зробив, підписавши спростовання на статтю в обласній газеті (Семен Журахович, Вел. розмова, 1955, 20); День в редакції обласної газети «Зоря комунізму» почався з того, що газетярам довелося вислухати по телефону спростовання (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 3); — Дозвольте сподіватися, що преса дасть офіціальне спростованняі змінить свій, м’яко висловлюючись, неприхильний до нашого представництва тон? (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 28).
2. рідко. Те саме, що спростування 1. Я не так відповів.. Тоді я гаряче роблю спростовання (Іван Микитенко, II, 1957, 69).