СПРОСОНКУ, присл. Те саме, що спросоння. В хаті спали.. і хропіли, сопіли та говорили спросонку (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 192); Доротті вже спала, нервово скидаючись спросонку (Іван Ле, В снопі.., 1960, 220); Прив’язаний біля яблуні пес загарчав спросонку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 256).
СПРОСОНКУ
Тлумачення слова