СПРО́ЩЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням спростити, спрощувати і стан за знач. спроститися, спрощуватися. Істотною рисою нової домни є те, що вона запроектована з урахуванням максимального спрощення системи завантаження (Радянська Україна, 25.VI 1957, 1); Наукова нормалізація літературної вимови, спрощення сучасного правопису, розробка питань стилістики різних жанрів мови — такі завдання поставило життя перед мовознавчою наукою (Літературна Україна, 26.II 1963, 2); Наше основне завдання: боротьба з усяким спрощенням і примітивізмом, з усякими свідомими і несвідомими спробами принизити героя наших днів (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 53).
2. лінгв. Зменшення кількості приголосних звуків у групі приголосних внаслідок випадіння деяких із них. З асимілятивно-дисимілятивними процесами тісно пов’язані різні спрощення у групах приголосних (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 213);
// Те саме, що гаплологія.
3. лінгв. Те саме, що опрощення. Спрощення похідного (афіксального) слова — це такий процес, при якому внаслідок зрощення морфем слово втрачає здатність ділитися на морфеми і сприймається як просте непохідне (Сучасна українська літературна мова, II, 1969, 22).