СПРЯСТИ спряду, спрядеіп, док., перех.
1. Виготовити що-небудь прядінням. * Образно. Вона сама у думці спряла ту незриму нитку близькості, яка, здавалося, вже з’єднувала їх… (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 43);
// Прядучи, з’єднати одне з одним. * Образно. Що я бачу? Цвітом вишні Ти обсипана в саду. В срібну пряжу дні колишні Я з сучасними спряду (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 385).
2. Прядучи, витратити певну кількість прядива. [Пріська:] Бувало й обід звариш, і в хаті прибереш, впораєш дві корови, семеро свиней, ще й успієш спрясти мичок зо три (Степан Васильченко, III, 1960, 77); Пряла баба Довгу нічку, Спряла баба Добру мичку (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 55).
СПРЯСТИ 2, спряду, спрядеш, чим, розм. Док. до прясти2. Кінь спряде ушима (Гнат Хоткевич, II, 1966, 32).