СПРЯМО́ВАННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням спрямовувати.
2. Направленість; напрямок. Стихія роману з його епохою і суспільними угрупованнями персонажів, з його характерами і настроями, з його жанром і ідейно-художнім спрямованням, — це насамперед мовна стихія (Олексій Кундзіч, Дієзи.., 1956, 22); В творах Леніна.. ми знаходимо прекрасні зразки ідейно-політичного спрямовання іронії, жарту, сарказму (Літературна газета, 19.IX 1946, 3).