СПРЯГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., СПРЯГТИСЯ, спряжуся, спряжешся; мин. ч. спрігся, спряглася, лося; док.
1. Запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими. Так як на одному коні далеко не заїдеш і багато ваги не завезеш, то вони спрягались кіньми під одну хуру і ділились заробітками пополовині (Нечуй-Левицький, II, 1956, 366); Сусіди змовлялися назавтра йти в поле, більшість повинні були спрягатися, бо мало лишилося коней у селі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 372); [Федір:] Спрягся я, знаєш, з Микитою, і виїхали ми ото орать (Карпенко-Карий, I, 1960, 179).
2. перен., розм. Об’єднуватися з кимсь для спільних дій. Коло школи охочі баби, які за старістю в степ не йшли, спрягшися з учительками, чепурили школу (Юрій Яновський, Мир, 1956, 33); Малецька ціле півріччя, гасаючи по району, збирала факти в свої записні книжки, щоб потім вийти з ними на районну вчительську конференцію.. Останнім часом Малецька спряглася з інспектором райвно Горобцем. Ходили чутки, ніби ця супряга була невипадковою (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 131).
3. спец. З’єднуватися, сполучатися способом спряження (у 2 знач.). Тіло греблі повинно надійно спрягатися з основою і берегами (Довідник сільського будівельника, 1956, 29).
4. тільки недок. Пас. до спрягати.