СПРАЗНИ́ТИ, ню, ниш, док., заст.
1. перех. Скасувати. Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений (Марко Вовчок, VI, 1956, 217).
2. неперех. Провести якийсь час святково, не працюючи. П’ятницю спостила, неділю спразнила (Словник Грінченка).