СПРАЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм., рідко.
1. Док. до пражити.
2. перен. Вдарити кого-небудь чимсь або по чому-небудь. — Одягайся, сякий-такий сину, бо як тя [тебе] спражу бучком, та й шкіра трісне! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 177).
СПРАЖИТИ
Тлумачення слова