СПРАВЖНІСІНЬКИЙ

СПРАВЖНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що справжній. Усміхнувся [Дорошенко], згадавши, як одного разу, ще давно-давно, доставили з Канади партію закуплених коней, диких, необ’їжджених, справжнісіньких мустангів, пускали з палуби їх на берег, і тут же берегові хлопці кидались на круті їхні шиї, ловили, а осторонь стояв Вудьонний,.. посміхався… (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 152); За три доби Тимко відразу відчув себе не лише дорослим, а й воїном. Він побував у бою. У справжнісінькому бою… (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 248); А що вже Ясень гарячий на руку — іншого й не знайдеш такого. На все піде, «правдолюб», справжнісінький тобі донкіхот (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 89).