СПРАВЛЕНИЙ

СПРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до справити 1—5. Хай було те весілля бідним, справленим на позичені гроші, а все-таки залишилося воно в пам’яті Ганни Пилипівни як найурочистіший день життя (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 91); Грохольський усміхнувся.. і казав далі, задоволений з враження, справленого на гостя (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 11); З діда-прадіда сиділи Калимони в цій низенькій хатчині, на цьому добре справленому шматкові землі (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 36); Плаття-балахони з грубого сірого сукна, одначе справлені, безсумнівно, в найкращого кравця (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 112);
//  справлено, безос. присудк. сл. Вся троїста тут музика Гарний врізала танець, Справу справлено — кінець! (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 41).