СПРАВЕДЛИВО

СПРАВЕДЛИВО. Присл. до справедливий 1, 2. Справедливо судіть: хто покривджений, ви захистіть, Сироті і вдовиці по правді чиніть, І добро научітесь робиш (Леся Українка, V, 1956, 84); — Будуть, будуть ділити [землю]. Вам більше прийдеться, бо ви безземельні. Коли б тільки справедливо ділили, щоб люди не бились поміж собою… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); В суворій задумі стояли бійці навколо могили, слухаючи прощальне слово гвардії майора Воронцова. Він справедливо вважався найкращим оратором в дивізії і полку (Олесь Гончар, III, 1959, 123); Максим Горький був втіленням живого зв’язку між російською класичною літературою і літературою соціалістичного реалізму, основоположником якої ми справедливо і називаємо його (Максим Рильський, IX, 1962, 151); Довженко нікого не виділяв, до всіх ставився справедливо (Мистецтво, 6, 1968, 21).