СПРАВЕДЛИ́ВЕЦЬ, вця, чол. Той, хто бореться за правду, кому властиве почуття справедливості, хто у своїх діях і вчинках без упередження керується об’єктивними фактами. Великий справедливець, він [радянський боєць] власними грудьми захистив народи сзіту, по яких могутні розбійники мали пройтись потоптом (Олесь Гончар, III, 1959, 458); Легендарний ватажок народних мас на Поділлі в XIX ст. Кармалюк звався Устим, тобто «справедливець» (Наука і життя, 2, 1972, 27).
СПРАВЕДЛИВЕЦЬ
Тлумачення слова