СПРА́ГНЕНИЙ, а, е, рідко. Спраглий. Спрагнений, з почорнілими, потрісканими губами, бачив [Бронко] склянку джерельної води перед собою, і не вільно йому було хоч би пригубитись до неї (Ірина Вільде, III, 1968, 173); Дні — як жар… Спрагненій землі відчиняються раю ворота (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 290); Мої очі, спрагнені світла, не могли відірватися від його [місяця] млявого, але спокійного блиску (Іван Франко, II, 1950, 93).
СПРАГНЕНИЙ
Тлумачення слова