СПРАГЛО

СПРА́ГЛО. Присл. до спраглий 1 — 3. Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 5); Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги,.. спрагло напився з неї нахильці (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 403); Ожина спрагло п’є вологу, Щоб зацвісти в погожі дні (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 56); Ще лице у чистім полі В бурях не засмагло, — Та про честь, бої за волю Мріє серце спрагло (Терень Масенко, Київ. каштани, 1954, 144).