СПОЗИРАТИ, аю, аєш, недок., заст.
1. на кого—що. Поглядати. Панночка тільки обертається туди-сюди та на все цікавим оком спозирає (Марко Вовчок, I, 1955, 103); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 111).
2. за ким. Стежити. Став помічати — мій колега спозирає за мною. Глянувши якось увечері у вікно, я загледів, як блиснула кокарда… (Степан Васильченко, II, 1959, 78).