СПОЖИВНИЙ

СПОЖИ́ВНИ́Й, споживна, споживне. Стос. до споживання. Мірза запросив Ремо до їжі — чаю з перепічками та лишками ласощів і пояснив чужинцеві, що нахабству цих вартових немає меж; од них завжди треба ховати все, що тільки має якусь вартість чи споживну принаду (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 67); Вирішальне значення для ефективності суспільного виробництва й темпів його зростання мав поліпшення споживних властивостей продукції (Наука і життя, 6, 1970, 5);
//  Придатний для споживання як їжа; їстівний. До недавнього часу він думав, що ці гриби — поганки, а в партизанських лісах довідався од лісників, що вони споживні, а приправа з них — хоч куди й навіть часником пахне (Михайло Стельмах, II, 1962, 144).
▲ Споживна вартість див. вартість.