СПОЖИТТЯ́, я, сер. Використання, витрачання чого-небудь для задоволення яких-небудь потреб. Коли що й робиться, то видно, що не для свого спожиття, не для себе, а так, по звичаю, — аби робити (Марко Вовчок, I, 1955, 171); Він миттю дістав з буди зчорнілу від довгого спожиття дерев’яну круглу чашу,.. наточив меду (Павло Загребельний, Диво, 1968, 115).
СПОЖИТТЯ
Тлумачення слова