СПОЗАРА́ННЯ, присл. Те саме, що спозаранку. Не так уже приємно дівчині, спозарання вискочивши з вагончика, поспішати мерщій до умивальника, де вже до тебе нальопано, піниться мило (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 258); Як дуб листочки пожовтілі Тримає на своєму гіллі Аж до травневого розмаю, Отак і я своє кохання, Зимою вбите спозарання, У серці юному тримаю (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 206).
СПОЗАРАННЯ
Тлумачення слова