СПОВЗАТИСЯ, ається, аємося, аєтеся, недок., СПОВЗТИСЯ, зеться, земося, зетеся; мин. ч. сповзся, сповзлася, лося; док.
1. Повзучи, збиратися разом, в одному місці, наближатися одне до одного. До дучайки [у стовбурі берези], звідкіля тече Волога свіжа і солодка, прудко Сповзаються мурашки (Максим Рильський, III, 1961, 169); Тіна колись казала, що в жарке літо, коли в лісі пересихає земля, до болітця сповзаються гадюки (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 46); Доки ми, сповзшись, розглядаємо кабель та гадаємо всякі догадки, на шляху в глибині степу раптом зблиснув вогник, задеркотів мотоцикл (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 304); * Образно. Думки.. сповзаються і розповзаються в парубочій голові (Михайло Стельмах, I, 1962, 445);
// перен. Скупчуватися, зосереджуватися в одному місці. Хіба цього Михея переслухаєш?.. До нього з усього району сповзалися чутки (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 20); Убогим було все те устаткування в санаторії «Талас», але й так треба було дивом дивуватись, як воно все те сповзлося на голе місце та надало цьому будинкові санаторного вигляду (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 21).
2. перен. Поволі, поступово сходитися, з’їжджатися. З заходом сонця цигани сповзалися до табору (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 49).