СПОВЗАТИ, аю, аєш, недок., СПОВЗТИ, зу, зеш; мин. ч. сповз, ла, ло; док.
1. Повзучи, спускатися з чого-небудь. Сповзала [Маруся] по мокрій траві у якусь яму, судорожно-похапливо хапаючися за корінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 273); Сахно бачила, як з урвища, по скелях і камінні, сповзали люди до води (Юрій Смолич, I, 1958, 101); Тамара сповзла з соломи і наблизилася до дверей (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 264); Онисій Каланча впав на коліна і, загрібаючи руками свіжий чорнозем, сповз у яму (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 166); * Образно. Бузком зів’яло надвечір’я, І ніч сповза із Арарату… (Ростислав Братунь, Грудка.., 1962, 27);
// Поволі, з великими труднощами спускатися, злазити з чого-небудь. Шхуна повільно почала сповзати слизьким від олії настилом до ріки (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 263); Стогне Оксень Недомірко і, тримаючись рукою об стіну, повільно сповзає з полу (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 73); Потьє сповз із бочки й поволі зняв картуз (Натан Рибак, Опов., 1949, 229); Розбита півторатонка загуркотіла застудженим мотором, сповзла з порома й зникла в хмарі куряви (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 80); * Образно. Юрбою турів пагорби дніпрові На водопій сповзали до ріки (Микола Бажан, I, 1946, 163);
// перен. Поволі, поступово опускатися і поширюватися (про дим, туман і т. ін.). Дим із присадкуватих хат сповзає по мокрих стріхах (Петро Панч, II, 1956, 503); З вершини Ільницького кряжа .. тумани сповзали в долину (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 116); Дощ перейшов у мжичку — мабуть, густі осінні хмари зовсім сповзли з гірських вершин і лягли тут, на підгір’ї (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 113).
2. Не втримавшись на чому-небудь, поволі зсовуватися, падати. Дико скрикнув ординець-татарин, Сповзаючи з високої луки [сідла] (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 84); Назустріч нам біг маленький хлапчик, у великій шапці, що все сповзала йому на очі (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 25); Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз’юшеної дороги (Юрій Яновський, II, 1954, 7); З останніх сил вона трималась за канат. Але сил не вистачало, і дівчина почала швидко сповзати вниз (Микола Трублаїні, II, 1950, 84); Перше, що він побачив, — це ясне, як льон, волосся. Біла хустка сповзла .. на плечі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 197); Прокопа так і штовхнуло щось. Сіряк сповз із плеча (Андрій Головко, I, 1957, 207); Окуляри сповзли старому на кінчик носа (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 66); * Образно. Сповзла з блискучого.. місяця хмарка (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 174);
// Осуватися, осідати під дією ґрунтових вод, дощів і т. ін. Зітхнувши, Марусяк узявся за свій камінь.. Він дійсно лупився від атмосферних змін, і верства за верствою сповзала вниз (Гнат Хоткевич, II, 1966, 285); Там, де Козача гора зовсім близько присунулась до ріки, берег був крутий і сповзав у воду, оголяючи вузлувате, покручене коріння старих лип (Олесь Донченко, IV, 1957, 175); Стоїть ота халупка обшарпана вітрами й негодою, а з-під неї сповзає розмита глина (Михайло Стельмах, I, 1962, 522);
// Поволі стікати вниз (про рідину). Довкола стояв гуркіт оскаженілої води, важкі струмені повільно сповзали з гребінки [греблі] і, як гірський обвал, розбивалися об скелі (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 84); У шибки затуркотів дощик. Товариші хвилинку споглядали, як поволі дрібні краплинки поволокою затягали скло, знеможено сповзаючи вниз (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 193); Василь витирав спітніле обличчя, але піт струмками сповзав за комір (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 15); Вино було таке густе, що аж потрібно перехилити келишок. Солодко-терпка маса сповзала на язик (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 364).
3. Розташовуватися по похилій площині. Нижче, туди ік морю, сповзав поміж синяві груди каміння ярозелений капорець (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 399); Пеньки давно вже залишилися позаду. Стежка почала сповзати вниз по крутому схилу (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 147); То сповзе [шлях] під зарослі кручі, де зміїні сліди лягли, то зведеться ураз до тучі, де літають гірські орли… (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 118).
4. Сходити, зникати, оголюючи якусь поверхню. Тільки-но сповзав із землі сніг, ледь просихали стежини, Настуся скидала важкі ненависні материнські недоноски (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 368); Як тільки сповзли з верхів сніги і гори вкрилися зеленими килимами полонин, на долах.. завирувало життя (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 7);
// перен. Поступово зникати (про рум’янець, усмішку і т. ін.). Зося, широко розкривши очі, ніби вперше слухає тяжку повість села, і ніжний рум’янець, мов тінь, сповзає з її обличчя (Михайло Стельмах, I, 1962, 648); Його усмішка, наче та пишна хризантема, на яку подув морозний вітер, почала поволі блякнути, сповзати з лиця (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 139); Замість відповіді з вуст молодиці сповзла усмішка (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 7).
5. перен. Поступово відходити від чого-небудь передового, нового і т. ін.; скочуватися до чогось. Той, хто думає, що в радянському мистецтві можуть мирно ужитися і соціалістичний реалізм і формалістичні, абстракціоністські течії, той неминуче сповзає на чужі позиції мирного співіснування в галузі ідеології (Літературна Україна, 12.IV 1963, 1); Віддаючи належне в цілому правильній оцінці творчості В. Стефаника в ранній статті Г. Алексинського,.. не можна забувати, що незабаром після поразки революції 1905—1907 років, з настанням епохи реакції останній сповз на позиції одзовістів, ультиматистів, богошукачів (Радянське літературознавство, 5, 1971, 61).