СПОВИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до сповивати. До Ігоря словами промовляє [Всеволод]: — Мої [коні] вже готові: Біля Курська стоять-вигравають, Мого слова княжого чекають! А мої куряни — Люди скрізь відомі! Під сурмами сповивані, Шоломами викохані (Панас Мирний, V, 1955, 263); Мріють бори за борами, очерети за очеретами, в густий туман сповивані, дрімотами пов’язані, білими снігами глибоко завіяні (Степан Васильченко, I, 1959, 228).
СПОВИВАНИЙ
Тлумачення слова