СПОВИТТЯ́, я, сер.
1. Дія за значенням сповити. Ой спи, дитя, без сповиття, Поки мати з поля прийде (Українські народні пісні, 2, 1965, 3).
2. Те, у що загортають немовля, — пелюшки із сповивачем. Тихо заколисує дитя.. молодиця, Загортуючи [загортаючи] сина в сповиття (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 53).