СПОВИТОК

СПОВИТО́К, тка, чол. Те, у що загортають немовля, — пелюшки із сповивачем.  * У порівняннях. Хотіла б я уплисти за водою… І вода помалу мене б у легкі хвилі загортала, немов дитину в тонкий сповиток (Леся Українка, I, 1951, 192); Він лежав у мотузах, зламаний, безсилий, як дитя в сповитку (Іван Ле, Україна, 1940, 386);
//  рідко. Те саме, що сповивач. Мати принесла їй цілу купу новеньких, випрасуваних сорочечок, сповитків, пелюшок (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 297).
♦ Із сповитка — з віку немовляти. — Слухай, який у тебе стаж? По-моєму, ти редактор із сповитка (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 148); У (в) сповитку — у віці немовляти, немовлям. — Тепер господарює в мене моя дочка-єдиниця, бо старших дочок бог прибрав до себе, ще як були в сповитку (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 308); Дітей, маленьких немовлят, їх тільки шкода. Чи на те вродились, Аби у сповитку пізнати голод, спрагу..? (Леся Українка, I, 1951, 167).