СПОВІЩА́ТИСЯ, ається, недок.
1. про кого—що, також із спол. що. Повідомлятися, ставати відомим. — Ні, ти послухай, що тут сповіщається! — гукнув захоплено Орест (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 285); Ярослав одержав з дому листа, в якому сповіщалось, що Ольга в супроводі батька приїде до Львова на новорічний бал (Петро Колесник, Терен.., 1959, 166);
// безос. Це був лист-сповідь, лист серця, в котрому Пашу сповіщалося про попереднє життя Герасима Львовича (Юрій Яновський, II, 1954, 68).
2. Пас. до сповіщати. По гучномовцях сповіщається весь цех, хто і як працював минулі 60 хвилин, яких добився показників, скільки прокатав металу понад завдання (Радянська Україна, 3.I 1971, 1).