СПОВІДА́ЛЬНИК, а, чол.
1. Священик, який слухає сповідь; духівник. — Панна Стефанія намагається наслідувати своєму сповідальникові? — спитав Петро, вже не приховуючи іронії (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 84).
2. Особа, що прийшла на сповідь до священика.