СПОВАЖНІЛИЙ

СПОВАЖНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до споважніти;
//  у знач. прикм. Катя стояла поруч з ним, споважніла й серйозна (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 82); З палацу, супроводжуваний сотнями цікавих, споважнілих і хмурих очей, вийшов Аркадій Валеріанович (Михайло Стельмах, I, 1962, 627); Ми вернемося з тобою Споважнілі, посивілі (Максим Рильський, II, 1960, 201).