СПОТИКА́ЙЛО, а, чол., розм.
1. Той, хто йде нерівною ходою, спотикається.
2. Те саме, що спотикач 1. Довго-довго не збували [пани] із голов [голів] похмілля; День і ніч вони крутились, то лилась слив’янка, Варенуха, спотикайло, сахарна палянка (Українські поети-романтики.., 1968, 566).