СПО́ТИЧКА, и, жін., розм. Те саме, що сутичка. Жовніри, перейшовши річку вбрід, стикались з козаками, бились в густих спотичках з ними (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 243); І тут сталася спотичка. Віктор Баско, який досі сидів, вовчкувато [понуро] позираючи на Маринку, раптом брязнув своєю чаркою об підлогу і вибіг з кімнати (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 150).
СПОТИЧКА
Тлумачення слова