СПОТІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до спотіти. Увесь спотілий, задиханий і перетомлений, він ледво [ледве] дихав (Іван Франко, VII, 1951, 351); Він витер рукою своє спотіле чоло (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 66).
СПОТІЛИЙ
Тлумачення слова