СПОСУ́ДИТИСЯ, диться, док., безос., діал. Пощастити, поталанити. — Мабуть, ви в сорочці родились, що вам так спосудилось, отут сьогодні, — сказала весела Мокрієвська з жартами (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 295); — Я бачу по ваших очах, що не спосудилось. Еге?.. — Ваша правда. Знов не вдалось! — обізвався Ломицький (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 77).
СПОСУДИТИСЯ
Тлумачення слова